Print Friendly, PDF & Email

Il provvedimento è disponibile nelle seguenti lingue:

СТАТУТ
Релігійної Громади Церкви
Євангельських Християн-Баптистів
«Фіміам» міста Луцька



1. Загальні положення

1.1. Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів «Фіміам» міста Луцька (далі за текстом Церква) є добровільним об’єднанням християн євангельсько-баптистського віровизнання. Церква утворена віруючими, які спільно сповідують свою віру у домашніх церквах (Дії святих апостолів, 2 розділ, 46 вірш, послання до Римлян, 16 розділ, 3, 4 вірші), що є складовими Церкви, а також єдиною громадою поклоняються Богу, духовно зростають, поширюють Євангеліє та займаються місіонерською і благодійною діяльністю відповідно до Заповідей Ісуса Христа.

1.2. Церква добровільно входить до складу Волинського обласного об’єднання церков ЄХБ (далі за текстом Об’єднання), а також може виходити з Об’єднання згідно рішення Загальних зборів членів Церкви та відповідно до статутних положень Об’єднання.

1.3. Церква у своїй діяльності керується Біблією – Книгами Старого та Нового Заповітів (канонічними), віровченням євангельських християн-баптистів, цим Статутом, а також Конституцією України, Законом «Про свободу совісті та релігійні організації», іншими нормативно-правовими актами України, якщо вони не суперечать Святому Письму.

1.4. Церква є юридичною особою. З моменту реєстрації цього Статуту користується усіма правами юридичної особи, має самостійний баланс, власний розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку зі своєю назвою і символікою (в центрі кола нахилений вправо хрест, стилізований під літеру «Ф»), штамп, бланк, інші необхідні реквізити зі своїм найменуванням.

1.5. Церква є неприбутковою організацією. Отримані Церквою кошти використовуються для її діяльності згідно її статутних завдань.

1.6. Церква володіє, користується і розпоряджається майном, яке є її власністю.

1.7. Для виконання своїх статутних завдань Церква може співпрацювати з іншими релігійними організаціями, підприємствами, державними установами, громадськими організаціями та окремими громадянами України, а також з релігійними, громадськими організаціями та окремими громадянами іноземних країн.

1.8. Церква здійснює зв’язки з місіонерськими організаціями, союзами, об’єднаннями, центрами та іншими релігійними організаціями як України, так і інших країн шляхом листування, направлення своїх представників на їхні конгреси, конференції, семінари та інші заходи, а також шляхом запрошення закордонних релігійних діячів для обміну духовним досвідом, надання взаємодопомоги, здійснення спільних програм та проектів, підготовки та проведення різноманітних заходів згідно своїх статутних завдань та церковних богослужінь. Церква може мати членство у вищезгаданих структурах на підставі Євангельських цінностей і віровчення братства ЄХБ за рішенням загальних Зборів членів Церкви та погодження Об’єднання.

1.9. Повна назва: Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів «Фіміам» міста Луцька.
Скорочена назва: церква «Фіміам».

Назва Церкви англійською мовою: Fimiam Baptist Church.
Скорочена назва Церкви англійською мовою: Fimiam Church.

1.10. Юридична адреса Церкви: вулиця Станіславського 15а, місто Луцьк, Україна, 43017.

1.11. Церква не бере участі у діяльності політичних партій і не надає їм фінансової підтримки. Члени Церкви мають право на участь у політичному житті на рівні з іншими громадянами України.


2. Мета, предмет діяльності та завдання Церкви

2.1. Мета Церкви: приводити людей до віри в Христа, приєднувати їх через хрещення до Церкви, в якій кожен духовно зростає, служить іншим, цим самим поклоняючись Богу.

2.2. Предмет діяльності Церкви: реалізація права на свободу віросповідання, задоволення релігійних потреб прихильних до Церкви громадян.

2.3. Завдання Церкви:
2.3.1. Поширювати Євангеліє через проповідь Слова Божого, звершувати місіонерську діяльність, утворювати нові церкви, проводити духовно-просвітницьку роботу в суспільстві на всіх його рівнях (Євангеліє від Матвія, 28 розділ, 19-20 вірші).
2.3.2. Розвивати та зміцнювати єдність членів Церкви і сприяти побудові добрих взаємовідносин з іншими Церквами (Дії святих апостолів, 2 розділ, 42 вірш).
2.3.3. Навчати людей біблійним істинам та практичному застосуванню Слова Божого у щоденному житті (2 послання Павла до Тимофія, 2 розділ, 2 вірш; 3 розділ, 14-17 вірші).
2.3.4. Залучати християн та людей доброї волі до активної участі в практичних справах Церкви через реалізацію своїх талантів, здібностей та духовних дарів (1 послання Петра, 4 розділ, 10 вірш).
2.3.5. Заохочувати людей до особистого поклоніння Богу, що виявляється у щоденному побожному і благочестивому особистому житті кожного віруючого та у виконанні заповідей Ісуса Христа, а також до загально церковного поклоніння через участь у богослужіннях (Євангеліє від Івана, 4 розділ, 23-24 вірші).


3. Права, діяльність Церкви та її міжнародні відносини

Для досягнення статутних завдань Церква має право на здійснення наступної діяльності:

3.1. Церква спрямовує свою діяльність на людей різних вікових груп та соціальних категорій, які проживають на території України. Форми, способи та періодичність проведення богослужінь та інших релігійних заходів Церква визначає самостійно.

3.2. Богослужіння, релігійні обряди, церемонії, процесії, священнодії та інші заходи Церкви безперешкодно проводяться в церковних будівлях і на прилеглих територіях, у квартирах і будинках громадян, а також у приміщеннях, наданих на договірних засадах державними чи громадськими організаціями або громадянами, також у парках, зонах відпочинку та рекреації, просто неба, на майданах, стадіонах та в інших громадських місцях, на кладовищах, у місцях окремих поховань, у крематоріях як на території населеного пункту реєстрації Церкви, так і за його межами. За потреби Церква погоджує проведення вищезгаданих заходів із відповідними органами місцевого самоврядування.

3.3. Богослужіння, релігійні обряди та священнодії Церкви також проводяться у лікарнях, госпіталях, будинках для інвалідів, геріатричних будинках, місцях попереднього ув'язнення і в'язницях та в інших установах на прохання членів церкви та інших громадян, які там перебувають, та за згодою або офіційним погодженням з адміністрацією цих закладів.

3.4. Церква проводить богослужіння, духовно-просвітницькі заходи, християнські концерти та програми, табори, таборування, фестивалі, соціальні проекти та інші масові заходи, а також проводить внутрішньо церковну роботу через організацію груп біблійного навчання та груп християнської спільності, біблійних шкіл та курсів, семінарів, тренінгів, презентацій та конференцій.

3.5. Церква звершує священнодії та інші дійства у відповідності з віровченням: хрещення, причастя (вечеря Господня), шлюби, рукопокладення священнослужителів, молитва над дітьми, молитви посвячення, молитви над хворими, похорони тощо.

3.6. Церква забезпечує дозвілля з духовним змістом дітей, молоді та дорослих, створюючи гуртки та студії творчості, християнські клуби та центри, табори відпочинку, спортивні секції, конкурси, змагання, бібліотеки, читальні зали тощо.

3.7. Церква створює об'єкти та установи духовного, соціального та оздоровчого призначення, реабілітації та ресоціалізації для залежних людей і людей з обмеженими фізичними можливостями, а також служби догляду та допомоги людям похилого віку, бездомним, безпритульним, сиротам, вдовам, важкохворим, малозабезпеченим, потерпілим від стихійного лиха та від різних форм насилля тощо.

3.8. Для формування здорового способу життя та виховання духовно-моральних цінностей Церква проводить просвітницьку роботу у співпраці з державними установами, органами державного самоврядування, благодійними та громадськими організаціями, навчальними закладами, закладами охорони здоров’я тощо.

3.9. Церква, у встановленому законом порядку, отримує та розподіляє гуманітарну допомогу, здійснює закупівлю продуктів харчування, предметів першої необхідності, медикаментів, медичних засобів та обладнання для подальшого безкоштовного розповсюдження серед малозабезпечених та незахищених категорій населення, а також лікарням, навчальним закладам, геріатричним будинкам тощо.

3.10. Церква створює і направляє групи милосердя (або окремих членів Церкви) для благодійної праці в лікарнях, санаторіях, пансіонатах, дитячих будинках, притулках, інтернатах та інших закладах, а також для допомоги одиноким, пристарілим, хворим, неповносправним, малозабезпеченим і багатодітним сім’ям, сиротам, вдовам тощо.

3.11. Церква організовує підрозділи та відділи, які є структурними одиницями Церкви і не мають власних статутів і прав юридичної особи.

3.12. Церква, у встановленому законом порядку, має право засновувати благодійні заклади (притулки, інтернати, лікарні, їдальні, медичні асоціації, реабілітаційні центри, будинки милосердя тощо) та організації (громадські та благодійні) з правом юридичної особи.

3.13. Церква, у встановленому законом порядку, може заснувати виробничі, будівельні, видавничі, поліграфічні й інші підприємства та навчальні заклади з правом юридичної особи, в тому числі спільні з аналогічними громадськими національними або закордонними релігійними організаціями.

3.14. Для популяризації серед населення відомостей про свою діяльність Церква, у встановленому законом порядку, може засновувати студії дизайну та поліграфії, відео- та звукозапису, а також власні засоби масової інформації (друковані видання, радіо, телебачення, Інтернет ресурси та інші), а також користуватися послугами існуючих ЗМІ, розповсюджувати продукцію релігійного змісту на різноманітних носіях: друкованих, електронних, цифрових, зовнішніх тощо. Церква виготовляє, експортує, імпортує і розповсюджує предмети релігійного призначення, релігійну літературу тощо.

3.15. Церква має право встановлювати та підтримувати міжнародні зв'язки та прямі особисті контакти з окремими фізичними та юридичними особами, включаючи виїзди за кордон для участі в зборах та релігійних заходах (конгресах, конференціях, фестивалях тощо), направляти громадян за кордон для навчання в духовних навчальних закладах та місіонерської діяльності, а також запрошувати іноземних священнослужителів, релігійних діячів та проповідників, викладачів і наставників для ведення духовної діяльності, виконання релігійних обрядів та викладання, у встановленому чинним законодавством порядку.


4. Членство в Церкві, служителі Церкви

4.1. Членами Церкви можуть бути люди, незалежно від національної чи расової приналежності, які увірували в Ісуса Христа, як у свого особистого Спасителя, пережили духовне народження згори. Кандидати до хрещення проходять підготовчі навчання і співбесіду зі служителями та допускаються до хрещення членським Зібранням на основі рішення Ради служителів. Хрещення здійснюється через повне занурення у воду (Дії святих апостолів, 2 розділ, 38, 41 вірші, 8 розділ, 36-38 вірші).

4.2. Хрещення можуть прийняти особи, які свідомо увірували в Христа та виявили бажання служити Богові (Євангеліє від Марка, 16 розділ, 16 вірш).

4.3. Кожен член Церкви живе за Словом Божим, сповідує віровчення ЄХБ та дотримується цього Статуту.

4.4. Перехід членів церкви в інші церкви або ж прийняття їх у місцеву здійснюється на основі рішення Ради служителів з урахуванням свідчення або рекомендації служителів цих церков. Особа, яка переходить з іншої церкви, має бути згідна з віровченням ЄХБ та внутрішніми положеннями Церкви. Факт переходу засвідчується членським Зібранням. Членство у Церкві є добровільним.

4.5. Кожен член Церкви повинен брати активну участь у житті і діяльності Церкви: вивчати Слово Боже, зберігати єдність, розповідати іншим про Христа, служити Богу своїми духовними дарами та здібностями, жити побожним життям, поклоняючись Богу, а також належати до домашньої церкви, яка є складовою Церкви «Фіміам».

4.6. Кожен член є служителем у Церкві, тому його служіння є однаково важливим та цінним як для Церкви, так і для Бога. Тому член Церкви може бути обраний до керівного служіння у Церкві відповідно до духовних дарів, Божого поклику та біблійних вимог до служителів.

4.7. Член Церкви має право: брати участь у богослужіннях, релігійних обрядах, церемоніях, процесіях, священодіях та інших заходах Церкви; брати участь у роботі членських Зібрань з правом голосу; звершувати служіння в Церкві; обиратися до керівних органів Церкви з подання Ради служителів; користуватися майном Церкви в порядку, визначеному Церковною радою; користуватися іншими правами, передбаченими Статутом Церкви та рішеннями керівних органів Церкви; звітувати перед Церковною радою або членським Зібранням за доручене майно і кошти Церкви; за власним бажанням, повідомивши Раду служителів, перейти із членів місцевої Церкви до іншої церкви ЄХБ або церкви з тотожним віровченням.

4.8. Якщо член Церкви у своєму житті не керується вченням Біблії, не живе згідно з нормами християнської моралі, віровченням, Статутом та не згідний з рішеннями Церкви, до нього можуть бути застосовані церковні дисциплінарні заходи, а саме: взяття на церковне зауваження (2 Солунянам, 3 розділ, 14-15 вірші), або вилучення (1 Коринтянам, 5 розділ) за рішенням Ради служителів з подальшим представленням для членського Зібрання. Метою дисциплінарних заходів є виправлення нехристиянської поведінки та повернення до біблійного світогляду з метою відновлення у церковній спільності, яке відбувається за рішенням Ради служителів з подальшим представленням для членського Зібрання (Євангеліє від Матвія, 18 розділ, 15-17 вірші; 2 послання до Коринтян, 2 розділ, 6-7 вірші).

4.9. Керівні служіння у Церкві здійснюють люди, які відповідають біблійним критеріям служителів, самовіддано виконують свою працю, мають необхідний досвід та зарекомендували себе здібними у служінні. Кандидатури служителів затверджуються керівними органами Церкви відповідно до її внутрішніх положень та згідно цього Статуту (1 послання до Тимофія, 3 розділ, 1-13 вірші, послання до Тита, 1 розділ, 5-9 вірші).

4.10. До керівних органів Церкви належать: Пасторська рада, Церковна рада та Рада служителів, у які входять лише члени Церкви: пастори (пресвітери), диякони, благовісники, керівники відділів служінь, служителі домашніх церков, а також, за необхідністю, інші досвідчені служителі.

4.11. Згідно біблійного вчення, Церква, піклуючись про потреби своїх служителів, може надавати їм фінансово-матеріальну допомогу відповідно до їхніх потреб.

4.12. Вищим колегіальним органом Церкви є членське Зібрання (далі за текстом Зібрання). Зібрання вважається легітимним, коли на ньому присутні не менше 2/3 членів Церкви. Усі рішення приймаються на основі принципів християнської єдності (є правомочними, якщо за них проголосувала більша частина присутніх).

4.12.1. До виключної компетенції Зібрання входять:
- прийняття у члени та виключення з членів Церкви за поданням Ради служителів;
- обрання та переобрання служителів Церкви: пасторів (пресвітерів), благовісників та дияконів; затвердження членів Церковної ради і Ради служителів з подання Пасторської ради;
- вибори та перевибори членів ревізійної комісії Церкви;
- затвердження стратегічних рішень та періодичних звітів служителів Церкви:
Пасторської ради, Ради служителів, Церковної ради, зборів членів домашніх церков, ревізійної комісії Церкви;
- внесення змін і доповнень до цього Статуту;
- прийняття рішень про утворення громадських організацій, благодійних закладів, заснування підприємств;
- припинення діяльності Церкви (злиття, приєднання, поділ та перетворення); - вирішення майнових питань;
- обрання старшого пастора (пресвітера) та затвердження питань рукопокладення служителів;
- розгляд важливих господарсько-фінансових та внутрішньо церковних питань Церкви;
- прийняття рішення про придбання та відчуження церковного нерухомого майна, земельних ділянок та інших матеріальних цінностей, якщо ці питання не входять до компетенції Церковної ради, майнових та особистих немайнових прав і обов’язків Церкви;
- доручення окремих питань керівним органам Церкви.

4.12.2. Зібрання скликаються керівними органами Церкви при потребі, але не рідше одного разу в рік. Головує на Зібранні старший пастор або один з пасторів за його дорученням. Усі питання порядку денного, які виносяться на розгляд та голосування Зібрання, узгоджуються одноголосним рішенням керівних органів Церкви.

4.13. Для ефективної та оперативної організації внутрішньої роботи Церкви скликаються Збори членів домашніх церков (далі за текстом Збори), до компетенції яких належать дисциплінарні питання, питання членства в Церкві тощо. Збори скликаються Радою служителів або відповідальним за домашню церкву за умови погодження з Пасторською радою. Збори вважаються легітимними, якщо на них присутні 2/3 від загальної кількості членів домашньої церкви. Оскільки домашня церква - це мала група людей, що входить до числа Церкви, то її рішення приймаються за принципом християнської єдності (1 Коринтянам, 11 розділ, 16 вірш та 1 Петра 3 розділ, 8 вірш). Головувати на Зборах може один із пасторів Церкви або служитель домашньої церкви.

4.14. Для якісного управління домашньою церквою, з подання Ради служителів, Збори затверджують служителя домашньої церкви, який має право звершувати священнодії в межах своєї компетенції та доручення Зібрання, веде душепастирську роботу, проводить богослужіння домашньої церкви та організовує її діяльність.

4.15. В періодах між Зібраннями та Зборами на постійній основі працює Рада служителів, Церковна та Пасторська ради.

4.16. До складу Ради служителів входять служителі усіх домашніх церков, диякони, благовісники та пастори, інші досвідчені служителі. До компетенції Ради служителів належить розгляд стратегічних питань життя Церкви, догматичних та духовних питань, особистої душеопіки членів Церкви, а також життя і розвиток домашніх церков, членство людей у Церкві, дисциплінарні питання, утворення нових церков та вибір служителів Церкви. Головує на Раді служителів старший пастор або один із пасторів за його дорученням, питання порядку денного узгоджуються Пасторською радою, рішення приймаються на принципах християнської єдності.

4.17. До складу Церковної ради входять керівники відділів служінь Церкви та пастори, інші досвідчені служителі. До компетенції Церковної ради належать організаційні, господарські, структурні та майнові питання, вибір відповідальних за напрямки служіння, питання зовнішніх зв’язків. Головує на Церковній раді старший пастор або один із пасторів за його дорученням, питання порядку денного узгоджуються Пасторською радою, рішення приймаються на принципах християнської єдності. Керівники відділів служінь Церкви призначаються Радою служителів Церкви з подання Пасторської ради та з подальшим представленням їх перед Зібранням.

4.18. До складу Пасторської ради входять пастори (пресвітери) Церкви. До компетенції Пасторської ради належать: відповідальність за духовне життя Церкви, священнодії, богослужіння, представницька функція, вибір служителів Церкви, підготовка та проведення Церковної ради, Ради служителів, Зібрань та Зборів. Головує на Пасторській раді старший пастор (пресвітер), питання порядку денного пропонують пастори. Рішення Пасторської ради приймаються на принципах християнської єдності.

4.19. Щорічно старший пастор (пресвітер) Церкви скликає робочу конференцію (семінар), на якій члени Ради служителів, Церковної та Пасторської ради звітують про зроблену за рік роботу та планують роботу на наступний рік. Рішення, прийняті на робочій конференції (семінарі), оприлюднюють перед Зібранням.

4.20. Для повсякденного служіння та ведення поточних справ Церкви, у відповідності зі Священним Писанням, Церква на Зібраннях обирає пасторів (пресвітерів) та старшого пастора (пресвітера).

4.21. Обрання та переобрання пасторів (пресвітерів) здійснюється Зібранням за поданням Пасторської ради та узгодженням з Радою служителів. При обранні пасторів (пресвітерів) може бути присутній Єпископ церков ЄХБ Волині або його заступник. Обрання пасторів (пресвітерів) Церкви здійснюється на принципах християнської єдності; вибір вважається чинним, якщо кандидатуру підтримало не менше 2/3 членів Церкви, присутніх на Зібранні.

4.22. Обраний на пасторське (пресвітерське) служіння проходить випробувальний термін, як правило, впродовж одного року. Після закінчення цього терміну керівні органи Церкви, за погодженням, виносять його кандидатуру для підтвердження Зібранням до посвячення на служіння (рукопокладення).

4.23. Старший пастор (пресвітер) один раз на рік звітує перед керівними органами Церкви та Зібранням.

4.24. Обвинувачення на пастора (пресвітера) приймається Пасторською радою відповідно до біблійних вимог та в подальшому розглядається керівними органами Церкви, із залученням, при необхідності, Єпископа церков ЄХБ Волині.

4.25. При неналежному рівні духовного стану пастора (пресвітера), невиконанні своїх прямих обов’язків та неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я, керівні органи Церкви мають право підняти питання про припинення повноважень пастора (пресвітера) перед Зібранням за узгодження з Єпископом церков ЄХБ Волині (залишаючи або ж позбавляючи його сану пастора (пресвітера).

4.26. Пастори (пресвітери) Церкви відповідають за проведення богослужінь, духовне виховання членів Церкви, здійснюють церковні дійства – хрещення, ламання хліба (вечерю Господню), шлюби, молитви над дітьми та інші священнодії, які можуть, за погодженням із керівними органами Церкви, доручати членам Ради служителів. Члени керівних органів Церкви теж несуть відповідальність за духовний стан Церкви, сприяють і допомагають пасторам (пресвітерам) та виконують їхні доручення відповідно до покладених на них обов’язків.

4.27. Пастори (пресвітери) Церкви відповідальні за організацію роботи у всіх її напрямках, з усіма категоріями членів Церкви, відвідувачами та її служителями. У випадку тимчасової відсутності старшого пастора (пресвітера) його обов’язки, за його дорученням та погодженням із Пасторською радою, виконує інший пастор (пресвітер). Кожен із пасторів церкви відповідальний за доручений йому відділ служіння.

4.28. Пастор (пресвітер) – духовний керівник Церкви, який також представляє інтереси Церкви та окремих її членів перед органами влади, різними громадськими організаціями, від імені Церкви оформлює клопотання, угоди, контракти та інші ділові документи. За дорученням Церкви, представником цих інтересів може бути інший представник керівних органів Церкви.

4.29. Особа пастора (пресвітера), диякона чи благовісника Церкви засвідчується відповідним посвідченням, виданим Всеукраїнським Союзом Церков ЄХБ, Волинським Обласним Об’єднанням Церков ЄХБ або Церкви чи протоколом Зібрання про його обрання.

4.30. Церква, для допомоги пасторам (пресвітерам), з подання Пасторської ради та Зборів після затвердження Радою служителів, відповідно до біблійних вимог, обирає дияконів, які опікуються духовними питаннями людей та дбають про їхні матеріальні (фізичні) потреби. Диякони також піклуються про матеріальний стан Церкви та її членів, є служителями домашніх церков, можуть бути відповідальними за окремі напрямки служіння чи відділи Церкви, за дорученням пасторів (пресвітерів) звершують священнодії у межах своєї компетенції.

4.31. У духовно-виховній роботі, окрім пасторів (пресвітерів) дияконів та благовісників, можуть брати участь інші духовно-авторитетні члени Церкви. У своїй діяльності вони керуються відповідними рішеннями Зібрання, дорученням пасторів (пресвітерів) та інших керівних органів Церкви.

4.32. Роботу з утворення нових церков і поширення Євангелія координують благовісники та місіонери. Благовісники обираються Зібранням з подання керівних органів Церкви серед її служителів, відповідно до своїх духовних дарів.
Місіонери – це люди, які виявили бажання працювати по утворенню нових церков, у своїй діяльності підзвітні благовісникам та керівним органам Церкви.
Новоутвореними церквами опікується материнська Церква, яка об’єднуватиме їх у спільноті дочірніх церков для росту, розвитку та проведення спільних проектів.


5. Майновий стан Церкви

5.1. Церква володіє, користується і розпоряджається майном, яке належить їй на праві власності.

5.2. У власності Церкви можуть бути будівлі, предмети культу, об’єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення її діяльності.

5.3. Церква має право власності на майно, придбане або створене нею за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.

5.4. У власності Церкви також може бути майно, що знаходиться за межами України.

5.5. Церква має право звертатися за добровільними фінансовими та іншими пожертвуваннями й отримувати їх.

5.6. Фінансові та майнові пожертвування, як і інші доходи Церкви, не оподатковуються.

5.7. Церква не проводить примусове обкладання віруючих.

5.8. Право власності Церкви охороняється законом.

5.9. Кошти Церкви складаються із добровільних пожертвувань, внесків за заповітами в Україні та за її межами.

5.10. Церква має право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їй на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами, а також здійснювати будівництво культових та інших споруд у порядку, встановленому чинним законодавством для об'єктів цивільного призначення.

5.11. Кошти Церкви витрачаються на досягнення статутних завдань Церкви, оплату праці духовних і господарських працівників, а також на добровільні пожертви та внески.

5.12. Церква може продавати, дарувати, передавати за заповітом, давати в користування (здавати в оренду) належне їй майно.

5.13. Розпорядниками церковних коштів є пастори (пресвітери) Церкви разом з дияконами та членами керівних органів Церкви.

5.14. Церква, як суб'єкт цивільного права, відповідає своїм майном згідно своїх зобов'язань і не відповідає за зобов’язання інших організацій чи підприємств (закладів), що є складовою Церкви або діють при ній як громадські організації, мають свої власні статути, що зареєстровані у встановленому Законом порядку. Також Церква не несе відповідальності за зобов’язання окремих її членів.

5.15. Церква здійснює користування землею у порядку, встановленому «Земельним Кодексом України» та іншими законодавчими актами України.

5.16. Церква має право на використання складських приміщень для зберігання та розповсюдження гуманітарної допомоги, релігійної літератури, предметів релігійного призначення тощо.

5.17. Для здійснення прозорої фінансової діяльності Церква створює Ревізійну комісію, що складається з Голови Ревізійної комісії, керівника адміністративного відділу, бухгалтера та інших членів Церкви, які мають відповідну освіту. Комісія збирається при потребі, але не рідше 4-х разів на рік. Комісія переобирається щорічно Зібранням з представлення керівними органами Церкви, термін каденції Голови комісії – 2 роки.


6. Трудові правовідносини у Церкві

6.1. Церква має право приймати на роботу громадян. Умови праці встановлюються за угодою між Церквою і працівником та визначаються трудовим договором, який укладається у письмовій формі, реєструється у встановленому порядку. У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови праці служителів Церкви.

6.2. На громадян, які працюють у Церкві за трудовим договором, поширюється законодавство про працю на рівні з працівниками державних і громадських підприємств, установ та організацій.

6.3. Працівники Церкви підлягають соціальному страхуванню та соціальному забезпеченню відповідно до чинного законодавства України.

6.4. З метою соціального забезпечення та соціального страхування працівників, Церква робить внески до фонду Державного страхування та Пенсійного фонду в розмірах і порядку, які встановлені чинним законодавством України.


7. Порядок внесення змін і доповнень до даного Статуту

7.1. Зміни і доповнення до Статуту Церкви вносяться за рішенням Зібрання відповідно до пункту 4.12.1 цього Статуту, отримавши попереднє погодження з Головою Волинського обласного об’єднання церков ЄХБ, і набувають чинності з моменту їх державної реєстрації.


8. Порядок припинення діяльності Церкви і вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності Церкви

8.1. Діяльність Церкви може бути припинена у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням чи ліквідацією).

8.2. Рішення щодо припинення діяльності Церкви приймає Зібрання відповідно до пункту 4.12.1 даного Статуту.

8.3. Для виконання дій, пов'язаних із припиненням діяльності Церкви, за рішенням Зібрання відповідно до пункту 8.1 цього Статуту, Зборами обирається Ліквідаційна комісія (до складу якої входять представники керівних органів Церкви), яка діє згідно чинного законодавства України.

8.4. У разі припинення діяльності Церкви майнові питання вирішуються відповідно до її Статуту та чинного законодавства.

8.5. Після припинення діяльності Церкви майно, надане їй у користування державними, громадськими організаціями або громадянами, повертається його власникам.

8.6. На майно культового призначення, що належить Церкві, не може бути звернене стягнення за претензіями кредиторів.

8.7. Після розрахунків із кредиторами та здійснення інших обов'язкових розрахунків все рухоме і нерухоме майно, кошти та решта цінностей передаються безпосередньо дочірнім церквам, як неприбутковим організаціям ЄХБ.

8.8. У випадку виникнення розколу у Церкві юридичні права Церкви лишаються за її існуючими керівними органами, підпорядкованими старшому пастору (пресвітеру). Відповідно, усіма правами та усім майном Церкви користується та частина її членів, що підпорядковується правомочним керівним органам Церкви.




Старший пастор (пресвітер) Церкви                                                                                     Миронюк П.Г.

Trascina file per caricare