Law on foreigners 2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа N° 640/4748/19

адміністративне провадження NoК/9901/24812/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого -Шишова О.О.,

суддів -Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу N° 640/4748/19

АНОТАЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ «СЕНТЕРНЗА» ЩОДО КОНФЕСІЇ РЕЛІГІЙНИХ КОНФЕСІЙ ВІД 11 ГРУДНЯ 2019 РОКУ

[…]

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. Непогоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Міністерство культури України звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання про забезпечення позову -відмовити.

8. Касаційна скарга аргументована тим, що порядок скасування реєстраційних дій стосовно релігійних організацій визначений законодавством і суб`єкти державної реєстрації не можуть вчиняти такі дії. Також відповідач зазначає, що оскаржуваний позивачем наказ від 29.01.2019 р. No 37 про затвердження релігієзнавчої експертизи ним було прийнято на виконання нормЗакону No 2662, на підставі, у спосіб та в межах наданих повноважень, а отже в його діях та рішеннях відсутні ознаки протиправності. Крім того, відповідач зауважує, що у даному випадку відсутні підстави, передбаченістатті 150 КАС Українидля вжиття заходівзабезпечення позову Київської Митрополії УПЦ.

9. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просилизалишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

10. Київська Митрополія Української Православної Церкви є центральний виконавчо-розпорядчий церковний орган (релігійний адміністративний центр) незалежної і самостійної в своєму устрої і управлінні УПЦ, що здійснює керівництво єпархіальними управліннями, парафіями, монастирями, духовними школами, братствами та іншими релігійними організаціями УПЦ.

11. Київська Митрополія здійснює поточне керівництво єпархіальними управліннями, парафіями, духовними школами, братствами та іншими організаціями УПЦ та координацією їхньої діяльності.

12. 25.01.2019 р. Міністерством культури України прийнято наказ «Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» No 37.

13. Зазначеним наказом Департаменту у справах релігій та національностей ( ОСОБА_1 ) наказано:-провести релігієзнавчу експертизу зареєстрованих статутів релігійних організацій (об`єднань) для встановлення обставин, передбачених ч.ч. 7, 8ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»;-забезпечити публічно через офіційне видання «Урядовий кур`єр»;-письмово інформування релігійних організацій (об`єднань), які відповідно до ч. 2ст. 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»представляють об`єднання релігійних організацій, визначених ст.ст.7,8,9,10,11цьогоЗакону, а також окремих релігійних громад, у випадку, якщо вони діють без відповідних релігійних центрів та управлінь, що зареєстровані в Україні та які підпадають під дію ч. 7 ст. 12 даного Закону.

14. Релігієзнавчою експертизою встановлено, що УПЦ та її структурні релігійні організації підпадають під дію норм ч. 7ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»та роз`яснено пункт 4 розділу ІІ Перехідних і прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а саме, що в разі невнесення змін до їх статутів (положень) на реєстрацію протягом чотирьох місяців з дня набрання чинності цим Законом (з 26.12.2018 р.) їх статути (положення) втрачають чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва.

15. 26.01.2019 р. на офіційному сайті Міністерства культури України та в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» Міністерством культури України опубліковано перелік релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм ч.ч. 7, 8ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»та яким необхідно внести зміни до свого статуту (положення) та подати їх на реєстрацію у встановленому порядку, серед яких є Українська Православна Церква та її структурні релігійні організації.

16. Не погоджуючись із наказом відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом, а також із заявою про забезпечення позову.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування(в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)

17. Частиною другоюстатті 19 Конституції Україниобумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

18. За приписами частини першоїстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства(далі -КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

19. Спірні правовідносини регулюютьсяКонституцією України,Кодексом адміністративного судочинства Україниу редакції (далі -КАС України),Законами України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 р. No 987-ХІІ(далі -Закон No 987-ХІІ), «Про внесення зміни достатті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яказакономвизнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України» від 20.12.2018 р. No 2662-VIII (далі -Закон No 2662-VIII).

20. Відповідно до частини 2статті 7 Закону No 987-ХІІрелігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

21. Частинами 1, 7, 8ст. 12 Закону No 987-ХІІвизначено, що статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленомустаттею 14 цього Закону.

Релігійна організація (об`єднання), яка безпосередньо або як складова частина іншої релігійної організації (об`єднання) входить до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яказакономвизнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, зобов`язана у своїй повній назві, зазначеній у її статуті (положенні), відображати належність до релігійної організації (об`єднання) за межами України, до якої вона входить (частиною якої вона є), шляхом обов`язкового відтворення у своїй назві повної статутної назви такої релігійної організації (об`єднання) з можливим додаванням слів «в Україні» та/або позначення свого місця в структурі іноземної релігійної організації.

22. Пунктом 4 розділу ІІЗакону No 2662-VIIIу разі, якщо протягом чотирьох місяців (для релігійних громад -дев`яти місяців) з дня набрання чинності цимЗакономта/або набрання чинностізаконом, яким іноземна держава визнається такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, релігійна організація (об`єднання) не внесла передбаченихзакономзмін до своєї офіційної назви та не подала відповідні зміни до свого статуту (положення) на реєстрацію, її статут (положення) втрачає чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об`єднання).

23. Приписами частини 1, 2статті 150 КАС Українисуд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

24. Згідно частини 1статті 151 КАС Українивизначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа абоіншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

VI. Позиція Верховного Суду

25. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правиластатті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

26. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

27. Забезпечення адміністративного позову -це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначенихКодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністюоб`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявникащодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разіневжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюванихзакономінтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

28. Колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі є наказ Мінкультури про затвердження релігієзнавчої експертизи Київської Митрополії УПЦ та її структурних релігійних організацій і дії відповідача щодо оприлюднення відомостей про них як такі, що підпадають під ознаки ч.ч. 7, 8ст. 12 Закону No 987-ХІІ, що обумовлюють поширення на позивача та його структурні організації пункту 4 розділу ІІЗакону No 2662-VIIIі можливість застосування визначених ним наслідків у вигляді певних реєстраційних змін.

29. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що встановлення відповідності статуту (положення) релігійної організації ознакам за частинами 7, 8ст. 12 Закону No 987-ХІІзумовлює обов`язок такої організації внести до нього відповідні зміни. Наслідком невиконання такого обов`язку протягом чотирьох місяців є втрата ним чинності в частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації.

30. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що застосування заходів забезпечення цього позову шляхом заборони вчинення всім уповноваженим реєстраційним органам будь-яких реєстраційних дій щодо відомостей в ЄДР про Київську Митрополію УПЦ та її структурні релігійні організації до вирішення даного спору по суті заявлених позовних вимог є доцільним та необхідним, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, та ускладнити ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

31. Щодо доводів відповідача про порядок скасування реєстраційних дій стосовно релігійних організацій визначений законодавством і суб`єкти державної реєстрації не можуть вчиняти такі дії, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини не спростовують наявності, передбачених п. 1 ч. 2ст. 150 КАС Українипідстав для забезпечення даного позову та не спростовують висновків суду першої інстанції щодо необхідності встановлення заборони всім суб`єктам державної реєстрації, зокрема й виконавчим органам місцевих рад та РДА, як таке визначено уст. 14 Закону No 987-ХІІ, вчиняти певні реєстраційні дії.

32. З приводу посилань відповідача на те, що оскаржуваний позивачем наказ від 29.01.2019 р. No 37 про затвердження релігієзнавчої експертизи ним було прийнято на виконання нормЗакону No 2662, на підставі, у спосіб та в межах наданих повноважень, а отже в його діях та рішеннях відсутні ознаки протиправності, колегія суддів відноситься критично, оскільки дане питання є предметом судового розгляду при вирішенні заявлених у цій справі позовних вимог по суті, а не питання про забезпечення позову.

33. Твердження відповідача про те, що в даному випадку відсутні підстави, передбаченіст. 150 КАС Українидля вжиття заходів забезпечення позову Київської Митрополії УПЦ, єбезпідставними та спростовуються викладеним.

34. Також не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що зміни про юридичну особу можуть бути внесені до Реєстру лише на підставі заяви її представника не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, зокремаЗакону No 987-ХІІтаЗакону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань», якими визначено значно ширше коло осіб, що можуть бути заявниками.

35. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань (в тому числі Міністерству юстиції України, Міністерству культури України, їх структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, обласним, Київській, Севастопольській міським, районним, районниммістах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) проводити будь-які реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі, але не виключно, скасовувати реєстраційні дії та записи стосовно релігійних організацій Української Православної Церкви.

36. Оскільки висновки суду першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасуваннячи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та зводяться до переоцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин.

37. Відповідно достатті 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

38. Частиною першоюстатті 350 КАС Українипередбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

39. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

VII. Судові витрати

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

41.Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства культури України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року по справі No640/4748/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий

О. О. Шишов

СуддіІ.

В. Дашутін

М.М. Яковенко